****
Чому доводиться кохати тебе навпомацки? Чому лічити не дні, а десятки їх, мусиш позначками? Тихий голос, жіночий: "Тобі лиш залишається мріяти", І ти каменем ринеш. Бо нічого не можеш з цим вдіяти. А безглузді думки, що породжені силою тісняви, Вже, здається, покрились тонким шаром плісняви. Час.нуль-нуль. Засинаєш. З надією знову побачитись. Я образилась, знаєш. Не зумів уві сні, бодай, трапитись.. Що ж.. Нам любити доводиться подумки. Хоч і ревнощі часом не проти пограти у хованки. Як нестерпно ділити з тобою ці напрямки! Як нестерпно кохати тебе навпомацки!
Чому доводиться кохати тебе навпомацки? Чому лічити не дні, а десятки їх, мусиш позначками? Тихий голос, жіночий: "Тобі лиш залишається мріяти", І ти каменем ринеш. Бо нічого не можеш з цим вдіяти. А безглузді думки, що породжені силою тісняви, Вже, здається, покрились тонким шаром плісняви. Час.нуль-нуль. Засинаєш. З надією знову побачитись. Я образилась, знаєш. Не зумів уві сні, бодай, трапитись.. Що ж.. Нам любити доводиться подумки. Хоч і ревнощі часом не проти пограти у хованки. Як нестерпно ділити з тобою ці напрямки! Як нестерпно кохати тебе навпомацки!
